Ставка на теплиці та імпортну розсаду суниці: як фермер з Львівщини розвиває ягідний бізнес

Сьогодні агробізнес в Україні — це постійна лотерея з погодою, землею та дефіцитом кадрів. Попри все, фермер Андрій Мельник, відомий на просторах соцмереж, як Ягідний пан із села Якимів на Львівщині вже не перший рік успішно розвиває власне ягідництво. Сьогодні виробник поступово розширює площі та переконаний: майбутнє ягідного бізнесу — за теплицями. В ексклюзивному коментарі для видання у нашому матеріалі.

Ранній старт у теплицях дозволяє отримувати кращий прибуток, коли ціна на суницю вища. Проте збут у господарстві орієнтований виключно на свіжий локальний ринок, а не на великий гурт.

— Сезон розпочався в теплицях 25 квітня. На самому початку ціна була 400 гривень за кілограм. Минулого тижня трималися в районі 200–250 гривень. Сьогодні вже здаємо з дому по 180 гривень.

До Львова на великі гуртові ринки ми зараз не їздимо, бо не маємо такої кількості ягоди, щоб закривати великі об’єми. Возимо продукцію на місцеві ринки та ярмарки. Привозимо, наприклад, 250–300 кілограмів, і з 9:00 ранку до 16:00 дня повністю все розпродаємо. Збираємо ягоду щодня потроху, щоб вона завжди була свіжою. На ринку нас уже добре знають, є свої постійні клієнти, — розповідає Андрій Мельник.

У господарстві постійно тестують нові сорти. Частину залишають, частину вибраковують після кількох сезонів спостережень. Найкращі результати, за словами виробника, показують як традиційні, так і ремонтантні сорти. Однак нині мають власних фаворитів.

— Сортів у нас багато, дуже багато. Ми постійно експериментуємо. Найбільшу перевагу віддаємо Азії. Вона дає велику та дуже солодку ягоду. Також маємо ремонтантні сорти: Флориду Б’юті, Портолу. Флорида Б’юті — взагалі чудовий сорт, ягоди дає дуже багато. Портола — теж гарна, транспортабельна, хоча й не така солодка. А от хвалена Румба мені взагалі не зайшла. Вона хоч і дає масу ягоди, але смак у неї так собі, для мене вона не солодка порівняно з тією ж Азією.

А ще маємо один нумерований сорт, вирощуємо його вже третій рік. Він дає не дуже велику ягоду, переважно середню або навіть дрібну, але вона неймовірно солодка. Там такий запах і смак, що просто не передати взагалі! Його треба куштувати і нюхати. Люди, коли пробують, кажуть, що нічого подібного в житті не їли».

Вирощування суниці на Львівщині ускладнюється місцевими важкими чорноземами, а тому потребує ретельнішого обробітку та специфічного живлення. Цікавим, є спосіб органічного підживлення в господарстві з використанням курячого посліду, який вносять перед посадкою у кількості близько 30 тонн на гектар.

У питанні захисту та стимуляції росту Андрій Мельник повністю відмовився від агресивної хімії на користь біологічних препаратів. Зокрема, господарство перейшло на нові для українського ринку біодобрива компанії EvoFert. За словами фермера, вони виявилися значно ефективнішими за більш відомі бренди.

Крім суниці садової, у господарстві вирощують малину сортів Полка та Полана. Розширення планують і надалі, однак стримуючим фактором залишається нестача земельних масивів.

«Хотілося б розвиватися швидше, але зараз непросто знайти землю. Найкраще, коли все в одному місці. А коли ділянки розкидані, це додає багато зайвих витрат часу», — каже фермер.

Зрештою, за кожним успішним гектаром чи новою теплицею завжди стоїть проста людська праця — щоденна, тиха й невтомна. Історія Андрія Мельника — це не просто про бізнес чи технології, це про любов до своєї землі та повагу до тих, для кого ти працюєш.

Читайте також: Триває прийом заявок для участі у програмі підтримки малих агровиробників