Проєкт «Стійка Україна» як місток для аграрної євроінтеграції: можливості та виклики

Антон ДОВГАНЮК, консультант із ягідних культур, представник компанії «Фреш Форвард» в Україні

Російська війна прискорила процеси євроінтеграції в Україні. Це хороші перспективи як для нас, так і для Європи, але для ЄС це ще й конкуренція українського агробізнесу з європейськими сільськогосподарськими виробниками. Тому з обох сторін зараз працюють команди фахівців, які мають розробити модель співпраці, що влаштувала б обидві сторони. Перед ними стоїть нелегке завдання представити Україну аграрним партнером, яка б своєю якісною продукцією доповнювала ринок Європи, а не витісняла з нього місцевих фермерів роблячи їх банкрутами.

Україна, як член Світової організації торгівлі, має право здійснювати торгівлю на рівних умовах з іншими членами СОТ. Проте в Європі усвідомлюють, що вільна торгівля агропродукцією з України може спричинити ще більші фермерські протести та потребу в додаткових субсидіях для аграріїв Польщі, Німеччини, Франції та інших країн ЄС. Європейські політики не можуть ігнорувати такі фермерські рухи, оскільки це вагома частина їхнього електорату. Тому, ймовірно, будуть укладатися окремі торговельні угоди з кожною країною Євросоюзу, в яких будуть визначатися обсяги аграрної продукції, що Україна зможе експортувати до конкретної держави чи навіть до окремих компаній. У цьому процесі можна скористатися успішним досвідом проєкту «Стійка Україна», у якому беруть участь 14 нідерландських компаній, що працюють у секторі плодоовочівництва.

Потрібно зрозуміти, що Європа буде завжди захищати свої цінності та свою культуру, зокрема агрокультуру. Тому нові країни, які мають бажання вступити в ЄС і торгувати з нею, повинні дотримуватись чітких правил і стандартів.

Європейці, навчені гірким досвідом залежності від російських енергоносіїв, прагнуть зменшити свою залежність від зовнішніх постачальників у всіх секторах, включаючи сільське господарство. У багатьох країнах, зокрема в Нідерландах, набуває популярності кампанія «Buy Local», яка має на меті заохочувати споживачів обирати продукцію місцевих виробників. Автори ініціативи «Купуй місцеве» наголошують на важливості підтримки локальних фермерів, таких як виробники яблук чи лохини, та привчають європейців враховувати екологічні аспекти, зміни клімату та викиди парникових газів. За даними «Buy Local», споживання місцевої продукції зменшує викиди СО2 , більшість з яких утворюється під час транспортування імпортованих товарів

Для того, щоб мотивувати споживачів скорочувати шкідливі викиди, було запроваджено CO2 -етикетки, які інформують про вуглецевий слід кожного продукту. Деякі європейські торговельні мережі, такі як нідерландська «Albert Heijn», вже почали зазначати на цінниках поряд із вартістю товару і його вуглецевий слід.

Європейці приділяють велику увагу своєму здоров’ю, тому вся продукція, що надходить на ринок ЄС, повинна бути безпечною та мати повну простежуваність. Для українських агровиробників, які планують виходити на європейський ринок, обов’язковою умовою є сертифікація продукції за стандартами GlobalG.A.P., а також відповідність вимогам сталого чи регенеративного агровиробництва. Це необхідно для того, щоб європейські фермери та постачальники з інших країн працювали в однакових умовах, використовували єдиний список дозволених пестицидів і дотримувалися допустимих норм застосування агрохімікатів та мінеральних добрив.

За прогнозами ООН, до 2050 року населення планети сягне 9,7 мільярда осіб, що потребуватиме збільшення виробництва їжі на 50 %. Використання традиційних технологій веде до виснаження ґрунтів, їхнього забруднення та незворотних наслідків. Для подолання цієї глобальної проблеми розроблено принципи сталого агровиробництва. В Євросоюзі діє Зелена Угода (Green Deal), відповідно до якої до 2030 року перед усіма країнами-членами ЄС стоїть завдання замінити 50 % хімічних пестицидів на біопрепарати та перевести 25 % сільськогосподарських земель на органічне виробництво. Наразі частка органічних земель у ЄС становить лише 12 %, і виконанню цієї мети може сприяти Україна, яка за темпами приросту органічних земель має найкращу динаміку.

В Європі відчувається гострий дефіцит сільськогосподарських угідь, тому, окрім сталого агровиробництва, дедалі більшого значення набуває регенеративне землеробство. Основою цього підходу є збереження якості ґрунтів, покращення їхньої структури та підтримка екосистем, оскільки ґрунти з вищим вмістом органічних речовин краще утримують воду, зберігають вуглець та протистоять ерозії.

Європейські компанії, що працюють за регенеративними технологіями, отримують значні субсидії від ЄС. Однак не всі компанії, які декларують цей підхід, реально його дотримуються. Тому до 2026 року вони повинні підтвердити відповідність своїй заявленій моделі, інакше їм загрожують суттєві штрафи. Україна, маючи 25 % світових запасів чорноземів, ризикує втратити їхню якість, якщо не змінить традиційний підхід до землеробства. Впровадження принципів регенеративного землеробства має стати частиною євроінтеграційних реформ, і українські компанії, які працюватимуть за цими технологіями, зможуть у майбутньому отримувати субсидії від ЄС.

Зростає також увага Євросоюзу до захисту інтелектуальної власності (ІВ) та дотримання відповідних прав. На жаль, в Україні права власників ІВ на сорти рослин часто порушуються. У країні діє багато розсадників, які розмножують захищені сорти й продають їх на власних сайтах та торговельних платформах без дозволу власників цих сортів. Боротися з такими порушеннями складно, хоча нещодавні зміни до законодавства (Закон 2763-IX від 16.11.2023) дають підстави для оптимізму та посилають позитивний сигнал європейським партнерам.

Сфера науки та технологій також тісно пов’язана з питанням інтелектуальної власності, адже будь-яке інноваційне відкриття чи селекційне досягнення є об’єктом ІВ. Європейські компанії інвестують значні кошти в наукові дослідження і створення нових сортів. До прикладу, для виведення нового сорту суниці та його комерціалізації нідерландській компанії Fresh Forward BV, активному учаснику проекту «Стійка Україна», потрібно від 5 до 7 років та кілька мільйонів євро інвестицій. Тому майже всі сорти суниці, представлені на українському ринку, іноземної селекції.

Продовження статті читайте безкоштовно в журналі “Ягідник” на  на сайті.

Аби придбати друкований випуск журналу, оформити передплату на 2025 рік  або придбати видання, видані впродовж минулих років, звертайтеся: Лариса Товкач, +38 (097) 968 95 16, sad.nti@ukr.net.

Якщо ви хочете, щоб у наступному номері журналу ми написали саме про ваше господарство, підприємство, медіагрупа «Технології та Інновації» пропонує розміщення новин та інформації про компанії на електронних та друкованих ресурсах. Ми з радістю напишемо про досвід – ваш чи ваших клієнтів, про впроваджені новітні технології та передові рішення у журналах чи на сайтах («Ягідник», «Садівництво та Овочівництво. Т.І.», «Напої. Технології та Інновації»).

Контакти: Надія Ящук, директор проєкту, тел. +38 (068) 568-58-22, rnadia@ukr.net

Лариса Товкач, менеджер, +38 (097) 968 95 16, sad.nti@ukr.net.

Анна Панкратенкова, менеджер, +38 097 759 25 83, +38 095 607 09 04, reklama.nti@gmail.com

Триває передплата журналу “Ягідник” на 2025 рік!

Вартість журналів:

ДОСТАВКА ЖУРНАЛІВ ВКЛЮЧЕНА У ВАРТІСТЬ УКРПОШТОЮ.

Читайте також: Наступного року в Україні продовжать діяти програми підтримки агровиробників