Тарас Баштанник: «Ринок ягід зараз у стані турбулентності»

 Тарас Баштанник: «Ринок ягід зараз у стані турбулентності»

ТОВ «Українська ягода» – один з найбільших виробників ягідної продукції в Україні. Для створення підприємства, досягнення його нинішнього рівня розвитку й обсягу виробленої продукції потрібно було кілька років роботи, впровадження інновацій і вдумливої організації процесів. Утім, керівник підприємства Тарас БАШТАННИК сміливо заявляє: часи та тенденції змінюються, і ягідний бізнес – не виняток.

Від ідеї – до успіху: як створювалася «Українська ягода»

«Українська ягода» – це підприємство повного циклу виробництва ягідної продукції: від вирощування до доставки ягід кінцевим споживачам. Компанії та практичній роботі «на землі» передували кілька років ретельного вивчення теми, спілкування з фахівцями та всебічного збору інформації про ведення ягідного бізнесу, який бурхливо розвивається в Україні в останнє десятиліття. Історія ж компанії розпочалася у 2012 році зі смородинової плантації. Потім на 100 га орендованої землі були закладені ягідники лохини, малини, суниці садової з розрахунком на змінюваність плодоношення культур.

Нині «Українська ягода» – це один з найбільших виробників ягід в Україні. Розташована компанія в селі Маркуші Бердичівського району Житомирської області. Процес після вирощування і збирання ягід включає в себе ще кілька етапів: сортування, охолодження, пакування, зберігання, логістику з дотриманням виробничої дисципліни та технологічних вимог. Улітку 2017 року компанія завершила будівництво комплексу з глибокого заморожування ягід потужністю 10 тонн на добу і можливістю зберігання 100 тонн готової продукції. Протягом 5 років підприємство постачає заморожені ягоди у різні куточки України. Крім того, компанія отримала сертифікати GlobalG.A.P., HACCP та ISO 22000, що дозволяють експортувати ягоди у різні країни світу.

Перспективи – не зовсім очевидні

За словами Тараса Баштанника, ринок виробництва ягід нестабільний. Він постійно рухається, і часом нелегко передбачити зміни чи перспективи.

– Першою культурою, яку ми висадили після заснування компанії, була смородина. Тоді на неї був справжній «бум», але часи, як і тенденції, змінюються. Нині у господарстві маємо по 40% насаджень лохини та малини,решта площі займає суниця садова, жимолость і порічка. Що стосується чорної смородини, то минулого року її розкорчували, – розповідає директор ТОВ «Українська ягода» Тарас Баштанник.

Саджанці для насаджень в «Українській ягоді» купують як за кордоном, так і в Україні.

– Перші кущі малини ми купували у Великобританії. З часом зауважили, що українські рослини нічим не гірші, тому немає сенсу імпортувати її та переплачувати за неї. Тож тепер вирощуємо малину вітчизняної селекції. Окрім того, ці сорти районовані, перевірені часом та іншими компаніями. А от коли починали садити лохину, а це було у 2013 році, в Україні пропозиції продажу саджанців були дуже обмеженими. Довелось імпортувати садивний матеріал сортів Дюк, Блю Годл, Блюкроп та Еліот з Італії. Якщо говорити про якість саджанців суниці, то, протестувавши українські та імпортні саджанці, зрозуміли, що вітчизняним виробникам є ще над чи працювати у цьому напрямку, – розповів Тарас Баштанник.

Наразі «Українська ягода» – один з найбільших продавців лохини в Україні та поза її межами.

– Лохину останніми роками ми продаємо на свіжий ринок тут, в Україні, тому що в середині держави ми можемо реалізувати продукцію значно дорожче, ніж, наприклад, у сусідній Польщі. А ось 99% замороженої малини, навпаки, експортуємо за кордон. Але коли ми лише створювали свою компанію, то ягоди мали вищу рентабельність, ніж зараз, про те у нас так прийнято, що якщо хтось бачить, що ніша маржинальна, то одразу займає її. Наведу приклад: у червні 2012 року деякі господарства зібрану комбайном (а не вручну) чорну смородину продавали по 24 гривні при курсі 8 грн/дол., тобто приблизно по 3 долари за кілограм, а зараз за цю ягоду платять менше 50 центів. А витрати на її вирощування і збирання – незмінні. І так майже з кожною ягодою. Чимало підприємств не лише в Україні, а й в Польщі збили ціну на ягоду перевиробництвом. Так було з смородиною, так стало і з малиною: спочатку був бум насаджень, потім обвал цін, згодом – дефіцит продукції.

Отримавши сертифікати GlobalG.A.P., HACCP та ISO 22000, ТОВ «Українська ягода» може експортувати ягоди у різні країни світу

Крім того, дуже негативно вплинула на ягідну галузь девальвація валюти, – резюмує експерт та додає, що ягідний ринок зараз перебуває в тяжкому стані, а конкуренції при цьому не бракує. – Той, хто продає заморожену ягоду, конкурує з усім світом. Навіть продаючи продукцію у Європу, не варто забувати, що європейські виробники спочатку продаватимуть продукцію, вирощену у себе, а український товар стримуватимуть різними способами, адже він – гідний конкурент на світовому ринку. Я не можу сказати, що в певних моментах український виробник кращий, ніж, до прикладу, польський, але точно не гірший. А це означає, що переваг у нас немає, – підсумовує Тарас Баштанник.

Серед конкурентів – Африка, серед перспектив – нішева продукція

Тарас Баштанник розповідає, що, крім глобального перевиробництва деяких ягід, на ринок цієї продукції виходять нові гравці – потенційно цікаві та вигідні для споживача. Наприклад, ціни на суницю дуже сильно знизилися через появу ягоди з північної Африки: Марокко, Тунісу, Єгипту.

– Там ціна суниці на продаж така, як у нас її собівартість. А ще у теплих країнах ягоду збирають два рази на рік при відносно дешевій робочій силі. Дехто говорить про перспективу нішевих культур. Можливо, їхні можливості «веселіші» з точки зору маржинальності, але ці культури мають незначні обсяги продукції, що не перекриють усіх потреб. З усіх культур наразі більш-менш стабільно тримається на ринку лише лохина. Але я думаю, що незабаром і її ціна може трохи обвалитися. Чому так? Крім серйозних гравців, на цьому ринку є багато несистемних компаній, є люди, які прийшли з іншого бізнесу і готові інвестувати просто у цікаві проєкти або хочуть таким чином зафіксувати свої гроші. Зазвичай питання заробітку та вдалих продажів для них не стоїть гостро, але певне місце у ніші вони займають і беруть участь у формуванні загальної картини.

Органічне виробництво – маркетингова історія?

Керівник «Української ягоди» переконаний, що органічне виробництво – маркетингова історія, яка не має логічного підґрунття. А використання засобів живлення та захисту для рослин – нормальна практика, яку просто треба грамотно і чітко реалізовувати без шкоди для рослин і природи.

– Я дуже радію, що коли ми починали свій бізнес, не було такого тренду на органіку, бо, може, і ми б повірили у нього. Нині ж я переконаний, що органічне виробництво – це гарна маркетингова історія, з точки зору агрономії, це міф. Бо рослина, будучи в полі, не розбирається, що їй дали: органічне добриво (гній) чи селітру.

Все просто: органічна форма поживних речовин і хімічна – однакові. Та ж органіка має спочатку розкластися й перейти у формулу, котра вже засвоюється рослиною. Вносячи органічні добрива, виробники фактично просто прискорюють цей процес. Чітко дотримуючись технологічних карт під час внесення засобів захисту чи живлення, садівник чи ягідівник ніколи не матиме проблем із залишками пестицидів, треба просто з розумом підходити до виробництва, – роз’яснює Тарас Баштанник.

Нині, за словами експерта, бізнес починає відходити від тренду органічного виробництва, розуміючи, що ціна на продукцію з маркою «органік» більша максимум на 20-30%, а втрати на полі можуть бути набагато більшими.

– Варто турбуватися про більш глобальні речі. Наприклад, про зміну клімату. Щороку у нас збільшуються обсяги споживання води, показники нерівномірного розподілу вологи та затяжних засух, а також різких перепадів температур. Варто подбати про поле та врожай завчасно, а також максимально застерегти себе від втрати врожаю, – каже спеціаліст.

Захистіть урожай власним брендом

Уже кілька років «Українська ягода» продає свою продукцію під відомим брендом U-berry. Сьогодні бренд U-Berry пізнаваний не тільки в Україні, але й далеко за її межами. Один з секретів стрімкого успіху – завчасно продумана стратегія, розповідає директор «Української ягоди».

– Канали збуту потрібно оцінювати й визначати ще на етапі ідеї ягідника. Якщо спочатку виростити, а потім думати, що робити з урожаєм, може трапитися невдача: або сорт не той, або логістика кульгає, або кількості не вистачає. Наприклад, висадили 10 га лохини – це нормально, але якщо це 5-6 різних сортів, то однорідну партію сформувати не вдасться. Тоді питання полягає в тому, кого цікавитиме такий виробник та що робити з урожаєм. Варто пам’ятати про те, що, до прикладу, у Європі супермаркети більше схильні продавати продукцію під власними торговими марками, а от представники країн Східної Азії до нових торгових марок ставляться лояльніше, особливо до тих, за плечима яких немає сторічної історії. Хоча будь-який бренд – це, передусім, історія, нехай не завжди тривала у часі, імідж, репутація і, звичайно ж, злагоджена робота, що дає результат.

Журнал «Ягідник»

0 Reviews

Написати відгук

Останні статті

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *