Критичні моменти при закладці плантації лохини

 Критичні моменти при закладці плантації лохини

Лохина впевнено тримає свої позиції в переліку ягідних культур. Воно й не дивно, адже, якщо правильно обрати земельну ділянку, технологію вирощування, систему захисту насаджень і знати декілька секретів, у перспективі ця культура може забезпечити фермера великим урожаєм і, відповідно, прибутком. На що саме потрібно звернути увагу під час створення плантації лохини, розповів у виступі під час IV Міжнародної науково-практичної конференції «Ягідництво і переробка: технології та інновації» співвласник ТзОВ «Долина Агро» Олег БАЗЮК.

– При створенні лохинової плантації всі фактори критичні та взаємопов’язані, – переконаний Олег Базюк. – Навіть на перший погляд неважливі моменти у подальшому впливають на ефективність насадження. Тому перед висаджуванням лохини потрібно враховувати природно-географічні умови (тип ґрунтів і наявність водних ресурсів), особливості місцевого клімату, який безпосередньо впливає на вибір сортів. Зокрема, суттєвим фактором є температурні показники: ризиковано вирощувати лохину в контейнерах у регіонах, для яких характерні морози нижче ніж -17 °С. Із самого початку виробникові важливо розуміти, якого типу ягідник він планує закладати (за традиційною чи органічною технологією) і для яких ринків вирощуватиме продукцію: внутрішнього (для локальних точок продажу або для торгових мереж) чи на експорт. Не менш актуальна наявність робочої сили в обраній для ягідника місцевості.

КРОК № 1: СТАВКА НА ОРГАНІЧНУ ЧИ ЗВИЧАЙНУ ТЕХНОЛОГІЮ?

– На мій погляд, органічну лохину можна закладати або в природних для неї умовах із легкими ґрунтами, достатньою кількістю води й теплим кліматом, обравши для вирощування сорт, який відповідає певному клімату, – переконаний Олег Базюк. – Але потрібно пам’ятати, що органічна плантація обов’язково потребує опіки розумного та кваліфікованого агронома, адже сама вона не виросте.

Якщо лохину вирощувати за звичайною технологією і при цьому правильно підібрати схему вирощування, то в семирічному віці, на думку фахівця, урожайність культури повинна бути стабільною на рівні 15 т/га. Чим більшою буде коренева система рослин, тим краще. Окрім того, важлива і її пропорційність: якщо кущ виростає, приміром, з розміром крони до 1,5 м, то об’єм кореневої системи повинен перевищувати 250 л.

КРОК № 2: ПІДГОТОВКА ҐРУНТУ

Перед тим як закладати плантацію лохини, необхідно оцінити ґрунтові умови ділянки. Підготовка ґрунту розпочинається з агрохімічного аналізу, який потрібно зробити в лабораторії. Саме на його основі агроном визначає, чи варто вносити в ґрунт сірку. Якщо це необхідно, таке внесення розраховують за рік до посадки саджанців (якщо ж сірка вноситься на плантацію, яка перебуває у стані вегетації, то її доза не повинна перевищувати 8 г/пог. м).

Підготовка ґрунту залежить від його текстури (супісок, суглинок чи сама глина). Якщо кількість глини в ґрунті перевищує 20%, закладати плантації лохини стає дуже проблематично і від такої ділянки краще відмовитися. Проте навіть такий ґрунт можна підготувати до висаджування плантації, хоча сама підготовка може виявитися досить затратною, зазначає Олег Базюк. Якщо ж ягідівник все-таки хоче вирощувати органічну лохину на важких глинистих ґрунтах, то спочатку в них треба додати хоча б 700–900 м3 органіки. Чимало ягідівників припускається суттєвої помилки, перемішуючи ґрунт взимку чи восени: з мокрою чи вологою глиною це неможливо зробити, вона обов’язково має бути сухою.

– Торф’яники не годяться для закладки плантації лохини, – переконує директор розсадника «Долина агро». – Адже там забагато органіки, яка з часом мінералізується і перетворюється у вологий, болотистий та важкий ґрунт, який при сильних морозах може тріскатись і рвати коріння рослин. Тому такі ділянки обов’язково треба вапнувати й аерувати, додаючи щепу та пісок, щоб у ґрунті було не більш як 40% органіки.

При цьому, за словами фахівця, рН ґрунту не визначальний, і це зовсім не критичний момент у створенні плантації лохини. Адже буває чимало випадків, коли рівень рН 8,5 за 3–4 місяці успішно зменшують до 4,5.

– В Україні гарні ґрунти й достатня кількість води, проте не в кожній місцевості, – зазначає Олег Базюк. – Недооціненим регіоном вважаю південне Полісся (зокрема зону Радехівщини та Львівщини) з піщаними ґрунтами. Так, на ділянці одного з підприємств у тамтешньому ґрунті 30% органіки, і в ньому лохина може рости без будь-якої підготовки. Також недооціненим є регіон Ізмаїлу, який значиться у 7–8-ій зонах за градацією морозостійкості USDA, адже його клімат схожий до клімату Албанії, Сербії та Хорватії.

КРОК № 3: ГРЯДА, ТРАНШЕЯ ЧИ НАПІВГРЯДА?

Спосіб формування плантації залежить, перш за все, від механічного складу ґрунту. Наприклад, на глинистих ґрунтах із великою кількістю глини і проблемами з рН (коли ґрунт має високу буферність щодо вмісту кальцію та магнію) треба формувати підняту гряду. Для цього до землі перед формуванням гряди додають торф і тирсу. Щоб ґрунт не розкислювався і трималися сприятливі умови для росту коріння, гряда може досягати заввишки навіть 50 см.

КРОК № 4: ЯКА У ВАС ВОДА?

Наявність водних ресурсів – одне з найважливіших питань при створенні будь-якої плантації. Адже кожна рослина потребує вологи, і лохина не виняток. Тому вода – це один із найкритичніших факторів, що суттєво впливає на якість розвитку насаджень лохини. Має значення не тільки наявність чи відсутність водойм поблизу, а й кількість і якість підземних вод. Наприклад, на заході України трапляється, що свердловина тягне воду з гіпсового горизонту – така вода буде занадто твердою. Щоб зробити її придатною для поливу, до неї треба додати настільки велику кількість кислоти, що плантація може стати збитковою.

КРОК № 5: ОБИРАЄМО СОРТИ

Передусім ягідівник повинен визначитись, яку лохину він планує вирощувати: ранню, середню чи пізню. Але подальший вибір конкретних сортів залежить від низки факторів. Оскільки Україна, особливо її східна частина, перебуває у критичній зоні за градацією морозостійкості USDA, там зможуть рости не всі сорти, які вирощуються в Нідерландах чи Польщі.

Вибираючи їх, перш за все, треба орієнтуватися на такі важливі моменти, як морозостійкість і кількість необхідних холодних годин, щоб рослина не почала розпускатися й рости раніше, ніж потрібно. Також важливо те, як рослина входить у зиму та як із неї виходить. Дуже часто трапляється, що нові інтродуковані сорти, які мають гени південних сортів, просто не скидають листя і не входять у зиму. Якщо їх посадити в Україні, вони неправильно реагуватимуть на наші кліматичні умови.

КРОК № 6: МУЛЬЧУВАННЯ ЧИ АГРОТКАНИНА?

– Для вирощування лохини найкраще використовувати природну мульчу: тирсу чи соснову кору, – каже Олег Базюк. – Але при цьому можуть виникати проблеми з бур’янами. Тому найбільш оптимальним способом, проте дорожчим, є накриття плантацій агротканиною.

Можливий також і проміжний варіант – заміна агротканини на плівку. Її можна використовувати упродовж 3–4 років, поки не сформується кущ і міжряддя, які засівають травою, не допускаючи при цьому розвитку пирію та інших шкідливих бур’янів. Після цього плівку знімають і переходять на звичайне мульчування тирсою. Цей спосіб хоч і дешевший, але важкий і трудомісткий. Тому, за словами фахівця, потрібно правильно все організувати, щоб у подальшому постійно не боротися з бур’янами.

КРОК № 7: ЖИВЛЕННЯ ПЛАНТАЦІЇ

– Базуючись на дослідженнях науковців, у перший рік після закладання плантації ми не рекомендуємо вручну розсипати швидкорозчинні добрива. Працювати треба або через фертигацію, або із застосуванням спеціальної техніки для розсипання добрив, – переконаний Олег Базюк. – Ми, як і багато наших колег, використовуємо добрива пролонгованої дії, зокрема Osmocote, Ekote та Horti-Cote. Вони вкриті оболонкою, добрива з-під якої виділяються упродовж 3–4 місяців.

На товарних насадженнях використовують добрива з повним комплексом макро- й мікроелементів, котрі на певний час забезпечують рослину всіма необхідними поживними речовинами. Добрива тривалої дії Ekote виробництва Нідерландів підходять як для відкритого ґрунту, так і для контейнерного вирощування. Їх можна використовувати й у розсадниках.

Для відносно пізніх періодів, коли вже минули приморозки, використовується добриво Hi Start, яке на початку дає рослині більше азоту, стимулюючи таким чином швидку вегетацію та набір зеленої маси впродовж весняного періоду. Рішення застосовувати на плантації добрива пролонгованої дії – дуже вдале, особливо в перший рік після висаджування рослин, коли коренева система ще не розрослась і не перехоплює поживні речовини із системи фертигації.

– Виявляється, завдяки використанню таких добрив економиться азот, – уточнює фахівець. – Для лохини дуже важливо, щоб підживлення азотом відбувалося поступово: з одного боку, їй потрібно багато азоту, з іншого – воно має надходити в субстрат постійно, невеликими порціями і в амонійній формі. Але потрібно враховувати, що, неправильно внесені, навіть добрива пролонгованої дії можуть зашкодити рослині. Тому консультації зі        спеціалістами – це не забаганка, а необхідність.

КРОК № 8: ЗАХВОРЮВАННЯ ТА ШКІДНИКИ

Через зміни кліматичних умов, неконтрольований імпорт і безвідповідальне розмноження кількість шкідників лохини (як фітопатогенів, так і ентомофауни) досить стрімко зростає і з’являються дуже нетипові та надзвичайно критичні для плантацій захворювання. Це, зокрема, певні форми раку, антракнози, фітофтори і фомопсиси.

– Через усі ці фактори в Україні вже трапляються бактеріальні захворювання, зокрема бактеріальні опіки. Конкретно на лохині поки ще не було підтверджених випадків бактеріального опіку, але така небезпека існує, – зазначає Олег Базюк. – Особливо наголошую на тому, що в насадженнях лохини не можна використовувати азотну кислоту для підкислення ґрунту, оскільки вона, виявляється, стимулює розвиток раку.

Питання шкідників – дуже важливе та актуальне, особливо це продемонстрував останній рік. На заході України частіше почали виявляти критичні стадії антракнозу, також розмаху набирає ракова хвороба. Треба дуже ретельно слідкувати за тим, щоб не занести захворювання на плантацію. Але якщо таке вже трапилося, то проти кожної хвороби є свої хімікати, нагадує Олег Базюк.

Особливо уважним потрібно бути ягідівникам при купівлі садивного матеріалу на розсаднику. Навіть якщо саджанець гарний, високий, з пагонами, це не означає, що він здоровий. Хвороба може перебувати в латентному стані й проявитися на плантації через рік-два.

Оксана Самардак

Більше матеріалів читайте у друкованому журналі “Ягідник”.

Оформити передплату журналу «Ягідник» можна за телефонами:
+38 (0362) 60 88 21,
Альона Данчук, тел.: +38 097 65 43 126
Анна Панкратенкова, тел. +38 097 75 92 583, reklama.nti@gmail.com
Лариса Товкач, тел.+38 097 968 95 16, sad.nti@ukr.net
Ірина Калюжна, тел.: +38 096 458 76 82, reklama.nti@ukr.net
Ірина Петронюк, тел.: +38 096 49 16 692
або надіслати заявку на e-mail: sad2017@ukr.net

Передплату на журнал можна оформити як через редакцію, так і в будь-якому поштовому відділенні. Передплатний індекс 60218.

Журнал «Ягідник»

0 Reviews

Написати відгук

Останні статті

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *