Готуємо поле до нових плантацій лохини

 Готуємо поле до нових плантацій лохини

Консультує Кшиштоф БОТУЛЬ, агроном розсадника «Злота ягода».

Кожна культура потребує певних умов для успішного розвитку та плодоношення. І для різних рослин ці умови теж різняться: те, що підходить для однієї, не підійде іншій. Як запевняє Кшиштоф БОТУЛЬ, агроном польського розсадника «Злота ягода», щоб досягти очікуваного результату, слід неухильно дотримуватися правил вирощування.

– Доволі часто у розмові зі своїми клієнтами я чую: зробили так, бо саме так робив сусід. Проте сліпо копіювати чиюсь методику – хибна позиція. Насамперед, ми повинні знати вимоги до вирощування тієї чи іншої культури, щоб підлаштувати під них наші основні можливості. Це дозволить досягнути очікуваного результату, – наголошує Кшиштоф Ботуль.

КИСЛОТНІСТЬ ҐРУНТУ

Готуючи ділянки під саджанці лохини, слід пам’ятати, що ця культура вимагає кислого, проте насиченого киснем ґрунту з високим умістом гумусу. Коренева система лохини є дуже поверхневою, тому вона вимагає симбіозу з ґрунтовими грибами. Попри те, що ґрунт на двох сусідніх ділянках буває подібним, результати аналізу можуть різнитися, оскільки все залежить від того, в якому розчині (водному чи сольо- вому) проводилися лабораторні дослідження. Саме тому пан Ботуль наголошує: дуже важливо уважно переглядати дані аналізу ґрунту. При вимірюванні кислотності у H2O норма становить pH 4,2-5,5 і, відповідно, pH 3,8-5,0 – вимірювання у KCI.

Олег НАУМЕНКО: «Лохина – «локомотив» розвитку м’яких фруктів, утім, органічна ягода вимагає нових підходів до продажу»

ОРГАНІЧНИЙ ЧИ МІНЕРАЛЬНИЙ

Лохина – рослина не вибаглива, проте потребує певних умов. Вона може рости як в органічному, так і в мінеральному ґрунті. Приблизно 5-10% плантацій лохини вирощується на органічних, тобто торф’яних ґрунтах, – це природне середовище для цієї культури. Такі ґрунти не потрібно насичувати органічними речовинами, проте слід стежити за рівнем води, зокрема, її надлишком. Неналежна меліорація призведе до надмірного зволоження, а це – причина захворювань як кореневої системи, так і пагонів. Якщо лохина росте на низинних ділянках, то негативний вплив чинитимуть ще й заморозки, і опади.

– Власне, з цього приводу я інколи жартую, мовляв, якщо у нас є один гектар торф’яних земель, то краще викопати торф і зробити на цьому місці ставок, а те, що викопали, використати для розбиття 10 гектарів плантацій в іншому місці, – говорить Кшиштоф Ботуль.

РОЛЬ МІКРО- ТА МАКРОЕЛЕМЕНТІВ У ПІДГОТОВЦІ ПЛАНТАЦІЇ

Отож, лохину можна вирощувати і на мінеральному ґрунті, після відповідної його підготовки. Заздалегідь необхідно провести аналіз ґрунту, найкраще – за один-два сезони перед початком робіт на майбутній плантації, радить польський агроном. Так, якщо результат дослідження покаже, що рівень кислотності зависокий, то за цей час слід його знизити. Для цього використовують сублімовану сірку: для зниження рівня pH на одну одиницю на 1 гектар знадобиться 1 тонна сірки.

Таблиця 1. Результати хімічного аналізу води

Аналіз виявить брак і інших макро-та мікроелементів. Особливо важливим є вміст фосфору, зазначає пан Ботуль, оскільки його сполуки вільно переміщуються у ґрунті. Відповідно, якщо фосфору недостатньо, то краще його додавати безпосередньо перед оранкою, – так він краще змішається з ґрунтом.

– Проводячи дослідження, будь ласка, не зосереджуйтеся виключно на аналізі наявності макроелементів, – мікроелементи також є надзвичайно важливими. В польських ґрунтах дуже часто не вистачає магнію і бору. Нестача двох-трьох мікроелементів значно зменшить обсяги врожаю. Не менш важливим є і хімічний аналіз води, що буде використовуватися для поливу рослин. Власне, в дослідженні слід звертати увагу не тільки на рівень pH, але й на рівень EC. Якщо вода жорстка, то в неї треба буде додавати велику кількість кислоти. Останній стовпчик у таблиці – це приклади жорсткої води з високим умістом гідрокарбонату (HCO3), кальцію і магнію. Надлишок заліза ймовірно призведе до забивання системи зрошування.

МІНЕРАЛЬНИЙ ҐРУНТ: ЧИМ І ЯК ЗАПОВНЮВАТИ?

– Зосередьмося на мінеральному ґрунті. Ми робимо типовий класичний рів для того, щоб засипати туди матеріал. Найкращим варіантом є високий торф. У принципі, решта доступних нам матеріалів – лише його замінники. Ми використовуємо так звані замінники: тирсу, кору, технічні тріски, солому. Ці матеріали непогані, але їх не можна використовувати безпосередньо в такому вигляді, як вони є, – говорить Кшиштоф Ботуль.

ПІДГОТОВКА ҐРУНТУ ІЗ ЗАМІННИХ МАТЕРІАЛІВ

У натуральному вигляді замінні матеріали під дією ґрунтових мікроорганізмів розкладаються до гумусу. Відповідно, вони сповільнюють розвиток кореневої системи лохини на 1-2 роки. Отож, ґрунт для нової плантації треба готувати заздалегідь, упевнений агроном. За допомогою таких матеріалів-замінників можна підготувати дуже гарний компост, сформувавши їх у компостну призму, що повинна бути завжди зволожена, з вільним доступом азоту. Оптимальне рішення – використовувати сульфат амонію (3 кг/1 м3) або декілька відсотків гною. Оскільки компостування передбачає доступ кисню, то через декілька місяців отриману масу обов’язково потрібно перемішати.

Таким чином, використовуючи замінні матеріали, через рік ми можемоотримати суміш, що, в принципі, нічим не поступається торфу.

– Так виглядає борозна з компостом, а тут ми бачимо соснову тріску, що впродовж найближчих трьох років послаблюватиме кореневу систему лохини. Деревні фрагменти будуть довго розкладатися, поглинаючи азот. Це хороший матеріал для компосту, але не для борозен. На плантаціях меншого масштабу розкидати торф можна вручну, на великих площах це робить машина, – пояснює Кшиштоф Ботуль.

ЛЕГКИЙ І ВАЖКИЙ СУБСТРАТ

– Максимальна глибина борозни для посадки лохини – 30 см. І ще один дуже важливий момент: якщо субстрат легкий, із великим умістом піску, то рослину можна висаджувати нарівні із землею. У важкому ґрунті, де затримується вода, саджанці треба розміщувати трохи вище. Оскільки в першому варіанті підготовлений ґрунт – це легкий субстрат, а внизу – важкий чорнозем, після дощу волога заповнить цю так звану борозну і живитиме коріння рослини. На початку я говорив, що лохина вимагає доступу повітря до кореневої системи. Якщо ж корені постійно знаходитимуться у воді, це може призвести до небажаних наслідків, – акцентує агроном.

Актуальний приклад – кількарічна плантація на легких мінеральних грунтах. Якщо мульчування проводиться регулярно, кожні два-три роки, то рядки збільшуються. Часто можна побачити, що між рядками лохини росте конюшина. Бактерії, що живуть на її корінні, виробляють до 60 кілограмів азоту, який активно впливає на розвиток основної культури. Ця інформація може бути корисною тим, хто займається екологічним вирощуванням ягід.

ПЛІВКА І ВИДИ МУЛЬЧУВАННЯ

– Якщо у нас уже підготовлений ґрунт, то можемо використати органічне (тирсу, кору, тріску) або штучне мульчування. Але не завжди досвід культивування однієї рослини може знадобитися при вирощуванні іншої. Наприклад, плантація суниці садової під плівкою живе три роки, а лохина – 40 років. І плівка, що використовується на плантації, значно впливає на склад ґрунту, тобто його мікроклімат. Маю на увазі перегрів або високу вологість, – пояснює Кшиштоф Ботуль.

Таким чином, при використанні штучного мульчування може виникнути кілька проблем.

– За ідеальних зимових умов коріння під плівкою захищене. Якщо поле відкрите, зима суха і безсніжна, а температура протягом двох тижнів опускається нижче 25-30 градусів, то весною може виявитися, що розвиток кореневої системи завмер (а ми ж пам’ятаємо, що вона знаходиться майже на поверхні ґрунту). Те ж саме відбувається і влітку, зокрема це стосується молодих плантацій, де немає захисту крон. Темна плівка, яскраве сонце – разом вони зроблять свою чорну справу: нагріють ґрунт до 60 градусів. Тому я є противником використання плівки при вирощуванні лохини. Можна використовувати агротканину або агроволокно, тільки не чорного кольору, оскільки іноді саме він може змінити температуру на десять градусів.

Використання різних видів покриття пов’язане з кліматични- ми умовами тієї чи іншої країни.

Зокрема, якщо ми говоримо про Україну, то у районах із теплішим кліматом проблем буде менше, а ось там, де холодніше, застосування агротканини чи агроволокна без мульчування – доволі ризикована справа, – наголошує Кшиштоф Ботуль.

Переважно всі матеріали, що використовуються для підготовки грунту, також можна використати і для накриття. Впродовж двох-трьох років, коли цей матеріал полежить, він починає сприяти розвитку кореневої системи. Але тоді маємо додавати ще один шар (5-10 см) цих самих матеріалів.

ЗАХИСТ ПЛАНТАЦІЇ

Наступне завдання – це захист плантації. Якщо говорити про відкриті території, то тут живопліт буде найкращим рішенням – туї, сливи або інші густі дерева добре закриють насадження лохини від вітрів. Можна використовувати і сітку, що захищатиме плантацію від тварин та інших небажаних гостей.

Журнал «Ягідник»

Останні статті