Сперечатися не варто: і кооператив, і кластер – аби законно

 Сперечатися не варто: і кооператив, і кластер – аби законно

Здавалося б, просте об’єднання – кооперація, а точніше її український варіант, викликає у експертів чимало зауважень. У світі ж, як наголошує директор з розвитку аграрних ринків Проєкту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Підтримка аграрного та сільського розвитку» Микола ГРИЦЕНКО, існує 10 принципів кооперації, китів, на яких тримається міжнародний кооперативний рух. А в Україні, каже він, ці відшліфовані роками закони кооперації ігнорують, об’єднуються так, як кому зручно, і дивуються, чому ж їхні кооперативи виявляються мертвонародженими. Але – не всі.

Власне, люди небайдужі, котрі попри зовнішні обставини крок за кроком розвивають вітчизняну ягідну галузь, зібравшись з ініціативи Асоціації «Ягідництво України» на 3-ій Національний конгрес «Ягідництво та кооперація-2019», ділилися між іншим і досвідом, завдяки чому розбудовані ними моделі співпраці виявилися ефективними. Міркували, кому, для чого і з якою метою варто шукати точки дотику, яким чином вирішувати спільні проблеми та ширити актуальну для дрібних виробників, почасти й одноосібників, ідею об’єднання, і особливо в ягідництві. Проєкт USAID «Підтримка аграрного та сільського розвитку», який активно заохочує виробників до співпраці між собою, підтримав проведення форуму.

КУРС НА КООПЕРАЦІЮ – ЦЕ ЩЕ НЕ КООПЕРАЦІЯ

– Більшість дрібних сільгоспвиробників, на жаль, пасивні… Саме тому ефективних кооперативів небагато. Не вистачає управлінської та технологічної грамотності – як із вирощування, так і з переробки. Деякі кооперативи намагаються йти в переробку, але їм треба дуже чітко розуміти, що це інші технологічні навички, котрі треба опанувати, аби з готовою продукцією вийти на міжнародні ринки,– каже Президент Асоціації «Ягідництво України» Iрина КУХТІНА, аналізуючи, чому ж Україна – держава з великим потенціалом щодо ягідництва.

Однак, зауважують виробничники, поняття кооперативу досі, на їхню думку, не було чітко виписане у законодавстві. Навіть юристи, як-от Сергій Українець, вважають за необхідне пропрацювати термінологію в новому законі. Окрім того, роз’яснення суті кооперативного руху, його головних принципів, форматів взаємодії, розподілу коштів та інших важливих механізмів внутрішньокооперативного життя дуже не вистачає.

– У нас є група компаній-партнерів. Кожен з них – юридична особа і виконує свою функцію, починаючи від соціальних проєктів – роботи з населенням, заготівлі, переробки на різних умовах, і аж до реалізації на внутрішньому ринку чи експорту продукції в будь-якому вигляді: свіжої, замороженої, переробленої,– розповідає про сферу діяльності групи компаній «Фруктона» Сергій УКРАЇНЕЦЬ. – Маємо багато напрямів, але того, як зайти в юридичний статус, я не знаю. Якщо буде створено кооператив, не знаю також, як реалізовувати вироблену продукцію. Не кажу вже про експорт… Як у масі товарів виділити кожного члена кооперативу, що привіз, наприклад, кілька тонн яблук? Хочеться працювати в правовому полі. А кластер? Як юрист не розумію поняття кластера – до нашої групи компаній належать ТОВ, ПП, ФГ… Як нам об’єднатися? Якби ми були маленьким виробником, може, і ризикнули би стати членом кооперативу чи кластеру… Але нині я представляю велику групу компаній, і ми не хочемо через те, що зайдемо у не зрозумілий для себе формат, створити проблеми не тільки для себе, а й для бюджету Вінниці. Будемо чекати, поки відбудуться якісь зміни, і потім будемо думати.

Власне, поміркувати сформованим бізнес-структурам є про що. Членами обслуговуючого кооперативу можуть бути фізичні та юридичні особи, що мають статус виробника сільськогосподарської продукції і виробляють сільськогосподарську продукцію, тобто мають землю і на ній працюють, зауважує ініціатор відродження кооперативного руху на Тернопільщині Василь МАРТЮК. В тому числі – і юридичні особи. Засновник кооперативу «Родинний Добробут» Антон ДУНДІЙ, зокрема, зауважив, що основними видами діяльності проєкту є тепличне вирощування органіки: овочів, зелені, салатів, окремо діє напрямок вирощування їстівних равликів, є
й дещо менші, як-от виробництво яблучного оцту, сиру.

– Все це – на засадах кооперативного руху,– каже Антон Дундій. – Маємо понад 60 членів кооперативу, які здебільшого беруть участь фінансово, частина – одночасно і працею, і майном, і грошима. Інвестиційна складова, погоджуються експерти, дуже важлива, адже ягідництво – не тільки прибутковий, але й фінансово місткий бізнес. Формати співпраці різні, а наскільки на кооперативних засадах – це питання відкрите.

Наводячи приклади міжнародної практики кооперації, директор з розвитку аграрних ринків Проєкту USAID «Підтримка аграрного та сільського розвитку» Микола Гриценко зауважує, що кожна країна за сотні років розвитку в них кооперативного руху обрала найоптимальніший для себе варіант кооперації, як-от США, де більшість – молочарські кооперативи; або обслуговуючі кооперативи Франції – це комуни Кюма (CUMA), в Німеччині – «ринги», що надають послуги; чи потужні канадські кооперативи, де діє міжгалузеве мережування: вони мають свої супермаркети, заправки тощо. Якщо ж ітиметься про найближчих наших сусідів – Європу, то в ЄС із 2003 року діє регламент про організації та об’єднання виробників на кооперативних принципах. Він цікавий економічними стимулами, які сприяють розвитку дрібнотоварного виробництва саме у плодоовочевому секторі на об’єднавчих засадах.

– Наш кооператив – перший крафтфаундинговий проєкт у органічному ягідництві України, – розповідають співзасновники кооперативу «Як бджола» Олег БАЧИНСЬКИЙ і Тарас БАЛАНЮК. – Наша ідея – робота, догляд, збирання та збут, після закінчення фінансового року збори приймають рішення про розподіл прибутків. Але про це говорити ще рано: цієї осені члени спілки завершили посадку 5 гектарів малини – все під поливом.

Технології – важливий аспект ягідництва, тож кооператори планують зробити плантацію відкритою для людей, які хочуть долучитися, щоб масштабувати справу. Однак це в тому разі, додає засновник ФГ «Файна Беррі» Микола СТЕЦЬКІВ, якщо є з ким об’єднуватися. У селі Гончари під Львовом, де фермер на ділянці площею 8 гектарів вирощує полуницю, створювати спілку нема з ким. Та й залучати робочу силу складно. Тож Стецьківи започаткували проєкт «Збери собі сам»: покупці, а це здебільшого міські жителі, приїздять на суничні плантації і самі збирають продукцію.

– У моєму регіоні такої необхідності немає,– коментує тему кооперації Микола Стецьків. – Звичайно, фермери співпрацюють між собою стосовно техніки, соломи, але це не кооперація – просто одне одному допомагаємо. Якщо в нас все добре працює без кооперації, який сенс об’єднуватися в кооператив? На мій погляд, кооператив буде актуальним тоді, коли маленькі фермери в правовому полі будуть незалежні і почнуть вже. У них не буде
можливості «скинути» продукцію нижче від собівартості, як вони зараз роблять…

Коли будуть правила гри і вони будуть дотримані, тільки тоді кооператив відбудеться, це буде невідворотний процес. Почнуться об’єднання – спочатку неформальні, пізніше вони стануть формальними…

РОБИ СЕБЕ САМ!

Перефразовуючи назву проєкту Миколи Стецьківа, зауважимо, що саме активність, на якій наголошує і президент Асоціації «Ягідництво України» Ірина Кухтіна, є рушійною силою кооперації. Грабатися в городі вже давно невигідно. Фермери та одноосібники, якщо вони хочуть отримувати прибутки від своєї праці, мусять навчитися вести бізнес. І кооперація в даному разі – не виняток.

– Селяни повинні розуміти, для чого об’єднуються, – наголошує Василь Мартюк.– Напевно, хочуть більше заробляти, здешевлюючи витрати на вирощування тієї чи іншої культури (економити на оптовій закупівлі товарно-матеріальних цінностей), або формувати більші товарні партії власної продукції і за неї отримати кращу ціну, вийшовши на експорт чи на інші ринки. То конкретні переваги, що мають бути передумовою для об’єднання людей в кооперативи.

Майбутні кооператори, а це одноосібники та малі фермери, мають до того дозріти, вважає досвідчений консультант, однак самостійно розібратися у тонкощах законодавства їм буде нелегко, якщо це взагалі можливо. Отже, потрібна підтримка.

– Я був причетний до створення більш ніж 30 кооперативів, – розповідає Василь Мартюк. – Але не всі вони ефективні, і це тільки означає, що справа потребує грамотного підходу, щоденної праці й особистої заінтересованості членів кооперативу. «Файну поляну» вважаю прикладом для наслідування, вона була першим кооперативом, створеним із моєю допомогою, у який я вклав і проlовжую вкладати найбільше часу…

Як усе починалося, і в чому полягає успіх? – запитає прискіпливий читач, оглянувши світлини з території кооперативу-будмайданчика. Власне, перших кооператорів у Хороброві можна було полічити на пальцях однієї руки. Вони об’єдналися, щоб отримати саджанці і допомогу із крапельною стрічкою завдяки проєкту агрохолдингу «Мрія» (тепер компанія CFG). Саджанці ж отримали приблизно 60 селян.

– Певною мірою це було штучне об’єднання, але воно стимулювало початок їхньої діяльності. Наступного року, коли інвестор підтримував навчальний напрям членів кооперативу, до нього долучилися інші люди, які хотіли вивчати технологію вирощування культур. Їх стало дев’ятеро, потім 15, і зараз 28 осіб, – оповідає історію цього невеличкого поки що, але вже успішного кооперативу Василь Мартюк. – Упродовж двох останніх років члени кооперативу «Файна поляна» зверталися за держпідтримкою, одержували її, і це теж конкретна перевага для об’єднання. Нині члени кооперативу є власниками морозильного цеху, для створення якого надали ресурси
8 членів кооперативу, а п’яту частину вартості обладнання для цеху заморозки (це понад 800 тисяч гривень) відшкодовано бюджетними коштами.

Першим завжди важче. Але життя одне, і чекати, коли хтось підготує готові рішення того, як дрібним сільгоспвиробникам виживати, ніколи.

– Саме тому, – зауважує Василь Мартюк,– кооператив змінює й інфраструктуру: цього року четверо членів кооперативу стали ФОПами, один створив ФГ. Бачимо динаміку розвитку. Йдеться про впровадження нових культур (планують вирощувати суницю) та розширення переробки. Кооперативу потрібно рухатися далі, і люди думають про формування кластеру навколо цього кооперативу та залучення інших структур.

СЕКРЕТИ – В ДЕТАЛЯХ

Власне, тема створення кластерів – не така вже й заплутана, якщо в неї вникнути. Загалом, каже Микола Гриценко, є хороші приклади створення кластерів і з точки зору законодавства ця справа не виглядає безнадійною.
Успішний кластер уже діє на Рівненщині. На практиці, звичайно, все не так просто, але оптимісти шукають шляхи подолання перешкод. Полягають вони, здебільшого, у формуванні самої бізнес-моделі співпраці кількох уже діючих і, можливо, цілком успішних юридичних осіб. Схеми співпраці, яка б задовольняла всіх учасників, а це – непросто.

– Є різноманітні кластери: наукові, технологічні, інноваційні, – зауважує керівник громадської спілки «Органічна Україна Захід» та представник кластеру виробниківорганічної продукції Рівненщини Костянтин СІЧНОЙ. – Ми розробили модель органічного міжгалузевого бізнес-кластеру, де бізнес чітко виражений. Нас єднають: місце (всі учасники кластеру локалізовані), напрям (органіка) та зв’язки між всіма членами кластеру. Маємо ядро, його становлять найпотужніші виробники органічної продукції регіону – ГК «Любисток», ТзОВ «ДЕДДЕНС-АГРО», фермерські господарства, яким спілка допомогла стати органіками (за три роки – 5 господарств). Друге коло – сателіти, компанії з певним впливом. Серед них виокремлю більше науку та освіту, адже без наукового підґрунтя розвиток цієї історії не відбудеться. У кожного учасника є мета, стратегія, а з НУВГП є домовленість про створення в університеті кафедри органічного землеробства.

В органіці, зауважують експерти, багато романтиків, але Костянтин Січной, практик-органік, розглядає цей напрям ягідництва і загалом агровиробництва з прагматичної позиції: – Рано чи пізно в державі напрям органіки буде одним із пріоритетних у розвитку сільського господарства. Бізнес-кластер виробників органічної продукції Рівненщини експортує свою продукцію. Всі дійові особи, пов’язані з ним, так чи інакше належать до ланцюжка постачання, що заробляє гроші сам на себе. Про прибутки говорити рано, але існує схема їхнього розподілу між всіма учасниками всередині кластеру. Його ядро – компанія «ДЕДДЕНС-АГРО» – має оборот 8 мільйонів доларів річних, тут культивують органічним способом зернові, цукрові буряки, овочі та ягоди. Ягодами займаються здебільшого фермери, тому в кластері планують провести експертний аудит процесів вирощування і допомогти їм масштабуватися і з двох грядок перейти до вирощування 5 гектарів органічних ягід.

Однак не структурні труднощі нині насторожують виробників сільгосппродукції. Найчастіше вони обговорюють теми глобального характеру, приміром, впровадження ринку землі, формування пулу економічних стимулів у галузі загалом і в ягідництві зокрема. Звичайно, гіпотетичні кооператори розуміють, що кожен з них окремо – піщинка у всесвіті, а разом вони можуть розвинути нішеві напрямки – овочівництво, ягідництво, котрі не потребують великих площ, але є високомаржинальними і створюють велику кількість робочих місць. Як це реально зробити? Універсальних випадків не буває  – кожна група людей, які планують ступити на цей шлях, перебуває в унікальних умовах. А от відповіді знаходять ті, хто їх шукає, кажуть експерти панельної дискусії, проведеної у рамках 3-го Національного конгресу «Ягідництво та кооперація-2019». І додають: найдрібніші, ті,
кому без об’єднання дорога зі своєю продукцією хіба на базари, завдяки кооперації мають шанси значно перспективніші.

Усі статті повністю журналу “Ягідник” №4 (15) 2019 доступні для вас в електронному чи друкованому варіанті.

Журнал «Ягідник»

Останні статті