Успішний досвід кооперативної ягідної ферми «Екофрутс»

 Успішний досвід кооперативної ягідної ферми «Екофрутс»

Ангеліна НЕПОМНЯЩА, Україна

У рамках 4-го семінару «Організація виробництва та збуту органічних ягід у транскордонному регіоні України та Білорусі», що відбувся у Рівному наприкінці минулого року, білоруські та українські ягідники відвідали СОК із заморожування ягід у с. Лосятин Кременецького району Тернопільської області. Разом із делегацією на підприємстві побували і журналісти «ЯГІДНИКА», встигнувши посмакувати останніми дарами поля – осінніми сортами суниці садової.

БЕЗПЕСТИЦИДНА СУНИЦЯ ДЛЯ ДАНОН

ТОВ «Екофрутс» – це кооперативне підприємство, засновником якого є кооператив «Лосятинське молочне джерело». З 2012 року тут займаються вирощуванням, передусім, суниці садової. Кооператив обробляє 65 га землі. Це приватні паї, які ферма орендує у місцевих мешканців Лосятина, серед яких – не тільки члени кооперативу. Сьогодні ферма має 23 га суничних полів, камеру охолодження на 30 тонн і морозильну камеру на 15 тонн.
Крім власної продукції, підприємство приймає суницю і малину від членів кооперативу і допомагає їм із реалізацією. Щорічно «Екофрутс» продає 200-300 тонн суниці садової і близько 100 тонн малини.

– Середня частка земельного паю – 1,59 га. Минулого року суничниками у нас було засаджено 17 га, загалом же площі під цією культурою варіюються від 20 до 25 га. В цьому році плануємо досаджувати ще 7-8 га, – розповідає голова кооперативу Йосип КНИЖИЦЬКИЙ.

Демонструючи учасникам семінару жовтневі суничні поля, на яких іще легко можна було знайти рештки врожаю-2018, керівник господарства зауважує, що їхня суниця є не зовсім органічною, адже це, насамперед, безпестицидна ягода, яка не вимагає додаткової сертифікації, а лише остаточного аналізу кінцевого продукту.

– Члени кооперативу привозять до нас ягоду, вирощену згідно з нашими рекомендаціями, ми перевіряємо її на наявність залишків пестицидів, і якщо їх немає – вона вважається безпестицидною, і люди отримують доплату.
Основним контрагентом і партнером лосятинського господарства є компанія ДАНОН, що закуповує ягоду для використання в йогуртах, вироблених на території України.

– Ми забезпечуємо суттєві потреби цієї компанії. З 2010 року це було 100%, наразі трохи менше, близько 50-70%. Окрім того, 20% суниці ми можемо продавати на свіжий ринок, переважно на початку сезону, коли немає товарних партій, і наприкінці, як-от у кінці жовтня, коли вже давно не сезон, але ягоди в нас іще є.

Кооперативну ферму «Екофрутс» було засновано в 2011 році на базі СОК «Лосятинське молочне джерело». Ферма «з нуля» створювалася проектом «Розвиток полуничних кооперативів» при фінансуванні Danone EcosystemFund, Heifer ProjectInternational, Dantrade, у співпраці з МБФ «Добробут громад» та ГС «Інноваційне фермерство та кооперація». Також господарство отримало кілька допоміжних ґрантів від USAID та ПРООН

МЕТОД ПОСАДКИ І ТЕХНОЛОГІЯ

Цікаво, що землі кооперативу – це не суцільна плантація, а поля, розкидані на паях, де практикується сівозміна: наприклад, на одній ділянці вирощують суницю чотири роки, потім переходять на нову, а попередню віддають під гречку чи інші культури. У кооперативі помітили таку тенденцію: селяни, пробуючи вирощувати щось самотужки, згодом розчаровуються і здають паї орендарям, адже стикаються з багатьма проблемами: немає техніки, не володіють технологією, бракує знань, і в результаті для них це виходить дуже дорога і затратна справа. В господарстві ж створювали поля, використовуючи сучасні технології та консультації провідних італійських та українських експертів.

– Уся суниця в нас під мульчувальною плівкою на гребенях із використанням крапельного поливу. Маємо резервну водойму – озеро, куди збираємо воду після снігу та дощу. Якщо її не вистачає – підкачуємо зі свердловини. Під плівкою використовуємо здебільшого дві поливні стрічки. Це правильна стратегія: якщо одна трубка зсунеться набік, відповідно, друга сторона грядки отримає недостатню кількість вологи, а це позначиться і на якості кущів, і на об’ємах урожаю. Для створення гряд використовуємо звичайний трактор МТЗ, до якого чіпляється пристрій, що нарізає гребінь: нагортає землю, прокладає краплю, а зверху – плівку з отворами, щоб садити суницю, – розповідає агроном кооперативу Роман ЮСЮК. – Відстань між кущами залежить від сорту: Полку, Хоней можна висаджувати з інтервалом 25-28 см; Сірію, Флоренс, Роксану – не менше 32-35 см, тому що великі,
масивні кущі добре розростаються і схильні до загущення. Провітрювання ускладнюється, і в дощову погоду суниця швидко починає гнити.

– Під час поливу, продовжує Роман, – вносять 40-50 л води на 1 га – це за умови посушливого сезону. Поливати суницю бажано через день.

ЖИВЛЕННЯ І ЗАХИСТ

Добрива використовують переважно компанії Yara, необхідна кількість визначається після проведення аналізів ґрунту.

– Вносячи добрива, треба контролювати вміст металів і нітратів у ягодах. У нас є загальні вимоги до їх якості, ми робимо аналіз на 100 тонн, потім до нас приїжджають експерти з лабораторії ДАНОН, проводять забір для дослідження, і за його результатами показники нітратів мають бути в 4-5 разів нижче норми. Таким чином, наше поле не органічне, але щадне.

Від бур’янів міжряддя обробляється фрезою Truskawka. Також у господарстві використовують гербіцидний оприскувач: під час роботи він кропить тільки міжряддя, а не суницю. Також гряди мульчуються соломою. Агроном кооперативу застерігає щодо використання гербіциду Раундап, адже цей препарат, на його думку, може «бити» суницю: при обробці ягідника у вітряну погоду є загроза ушкодження центральних бруньок.

Серед шкідників, із якими доводиться боротися працівникам поля, окрім кліщів, довгоносиків і трипсів, – і личинка травневого хруща. Знищити її слід ще до посадки саджанців, зокрема, вносячи препарат Регент
в дозі 12 кг на 1 га. Його розкидають разом із мінеральним добривом, а потім перекультивовують і фрезують ділянку. На поверхні препарат може залишатися лічені хвилини: полем одразу проходять культиватор і фреза, перемішуючи ґрунт на глибину 15 см. За умови правильного внесення, зауважує Роман Юсюк, дії Регента вистачає на три сезони.

Як пояснюють у кооперативі, перший рік життя плантації зовсім не приносить прибутку. Цвіт суниці обривають, щоб кущі наростили об’єм і наступного сезону розвинули більшу кількість розеток та квітконосів, забезпечивши, відповідно, гарний урожай. На повне плодоношення ділянки виходять тільки на третій рік.

СОРТИ І ЗБІР УРОЖАЮ

Кооператив «Екофрутс» займається вирощуванням промислових сортів суниці садової для переробки і свіжого ринку: це, зокрема, Полка, Хоней, Сірія, Азія. Урожайність залежить від сорту: наприклад, Хоней дає до 15 т/га, Полка – 12-13 т/га. Щорічно «Екофрутс» продає 200-300 тонн суниці садової і близько 100 тонн малини. Площі під суницею займають від 20 до 25 га

– Перший рік сорти нам добирав ДАНОН, зараз ми самі визначаємо сортимент. Купуємо сертифіковані саджанці в українських та закордонних сертифікованих розсадниках. Посадку проводимо навесні, в кінці квітня – на початку травня, щоб зняти цвіт до початку збору врожаю на основних ділянках. У сезон на це не залишиться часу, – розповідає Роман Юсюк. Трудових ресурсів тут, як і скрізь, не вистачає. Окрім місцевого населення, винаймають працівників із інших районів і селять їх у Почаєві в орендованому житлі. В минулому році за 1 кг суниці збирачам платили 5,5 грн.

– У середньому на збір урожаю нам потрібно 12 робітників на 1 га. Уся суниця має бути ретельно очищена від плодоніжки. Якщо під час зважування контролер помітив некондиційні ягоди, ящик відставляється вбік і будь-хто інший може перебрати його вміст для себе. Тому працівники стараються збирати якісно, щоб повторно не перебирати, – пояснює агроном.

Зібрані ягоди ставлять у намет біля ваги, куди під’їжджає трактор із причепом, суниця відвантажується і їде на тік, у камери охолодження. Там продукція охолоджується, завантажується в термоавтомобіль і вже ввечері вирушає до Вінниці.

У кооперативі відзначають, що продуктивність у збирачів різна: одна людина може принести 150-200 кг за день, інша – лише 20 кг, залежно від мети – заробити гроші або прийти на поле попоїсти ягід. Серед працівників є чимало таких, хто має досвід аналогічної роботи в Польщі: вони уже підрахували, що тут заробляють набагато більше, ніж за кордоном.

ПЛЮСИ І МІНУСИ СТРАТЕГІЇ

Упродовж сезону вагар позначає у відомості кількість зібраних людиною ящиків і ціну за кілограм. Розраховуються з найманими працівниками в кінці сезону, попередньо виплачуючи лише аванс. Окрім мотивації персоналу, така схема виплат обумовлена ще й тим, що ДАНОН проводить оплату через 90 днів після отримання ягід.

Узагалі, зауважує Йосип Книжицький, у такому підході (контракт із одним постійним покупцем), є свої переваги й недоліки. Компанія-контрагент не завжди може чітко конкретизувати потребу в ягодах, тому контракт підписується попередньо, скажімо, на 100 тонн. Так застраховані обидві сторони, бо ніхто не знає наперед, якими будуть продажі.

– Безумовні переваги полягають у тому, що завдяки кооперативу люди мають ринок збуту й постійного клієнта, з яким надійно, стабільно працюють. Недолік – у неможливості змінювати ціну ягоди, коли, наприклад, суниці вродили тільки в тебе і можна було би продати їх дорожче, але ти вже домовився на три роки наперед. Разом із тим, ми – за довготривале партнерство, бо це гарантія і впевненість, – переконаний голова кооперативу.

– Адже сьогодні здається, що ти можеш заробити багато, а завтра не заробиш нічого. Відповідно, ми обрали собі стратегію з меншими ризиками. Йосип Книжицький додає, що насправді цей ягідний проект, що писався майже три роки, є спільною ініціативою кооперативу, міжнародного фонду «Добробут громад» і компанії ДАНОН, і в ході його реалізації була проведена велика і кропітка робота.

– Стратегія іноземних компаній дуже чітка: якщо у них завод в Україні, вони хочуть, щоб і сировина була місцева. Це дуже добре, як на мене, бо коливання курсу долара та євро сильно впливають на ринок ягід. А така співпраця та кооперація вигідна і нам, і людям. У сезон до нас приходить більше 300 найманих працівників, щодня стабільно працює 170-200 осіб.

ТРЕБА ЗБИРАТИ!

Досвід організації полуничного кооперативу в Лосятині свідчить про економічну доцільність і сталість ідеї такого проекту. Попри коливання і паузи на ринку ягідництва, тут доволі оптимістично дивляться у майбутнє галузі.

– Незважаючи на цінову політику, все одно треба продовжувати збір, – переконаний Йосип Книжицький.

– Так трапилося минулого року, коли людям платили за збір 7 грн за кілограм, а здавали по 8. А було таке, що і по 4. Відповідно ті, хто почав збір раніше і мав стабільний урожай, під кінець сезону трохи компенсували собі збитки, бо ціна вже піднялася до 20-23 грн. Ті, хто здався швидше, просто пішли в мінус, а ті, хто продовжував працювати, вийшли на якусь плюс-мінус рентабельність. Цей рік теж є нетиповим, як і кожен у ягідництві. У нас якщо не змерзне, то зігниє, якщо не зігниє, то жуки з’їдять, – віджартовується насамкінець керівник господарства. Також у кооперативі вважають, що для розширення асортименту вирощуваної продукції потрібно мати більш тривалі договори на паї: 5-7 років – це замало для таких планів. Проте і до більших термінів люди поки що не готові. Втім, асортимент культивованих сортів суниці буде зростати.

АБИ НЕ ВТРАЧАТИ ЯКІСТЬ

Кожен, хто працює на землі, знає, що виростити продукт – це одне завдання, а продати його – зовсім інше, яке передбачає не менш важливі процеси. В цілому за рік Кременеччина виробляє близько 15 тис. тонн малини, зібраної вручну. При цьому малина – це ягода, що дуже швидко псується.

У 2017 році в кооперативі «Лосятинське молочне джерело» спробували працювати також і у сфері заготівлі: приймали ягоди в селян, дрібних фермерів, формували готові партії, охолоджували і доставляли на різні підприємства. Але, як розповідає Йосип Книжицький, зрозуміли, що малина дуже погано витримує транспортування: збирають її зранку, до складів кооперативу вона доїжджає ввечері, охолоджується до ранку, а на інші підприємства потрапляє вже по обіді. Це дуже довгий ланцюжок, у результаті якого втрачається якість ягоди. Відтак виникла необхідність певної стабілізації процесу і будівництва власних холодильних камер. Наразі в компанії активно працюють над цим питанням, розробляючи паралельно і проект власних переробних потужностей.

Журнал «Ягідник»

Останні статті